mbgete

«Ображаються» - кажеш.

Це для мене – як втрачений рай,

ображатися вміти.

Хтось один щось сказав, і

мені не сподобалось що,

не сподобалось як,

я образилась.

Бу-бу-бу. Сю-сю-сю.

Може, в грудях якесь лоскотання,

чи сльози набігли на очі,

чи дихання запнулося,

чи мене кинуло в піт,

а чи, може, (здається, що так воно є)

я надулась холодним повітрям,

як кулька,

всередині зовсім пуста.

Хай щастить тим, хто вміє

у цьому ворожому світі

ображатися. Хай їм, сердешним, щастить.

Бо вони зберегли свою тонкість, вразливість свою.

чи то їх не чіпали,

тому що вони невиразні,

чи то ікла виразні у них,

чи то шкіра така в них товста,

що усе було пофіг,

аж поки не зайняли місце,

де можна себе проявити

і пестити пиху свою.

Наді мною простерта рука,

і рука ця поклала

на те, що мене поливають

брудом всі, хто дотягнеться,

тягнеться все це з дитинства,

найбіліша з ворон, найчорніша з лелек,

йду я гордо під градом ударів,

ще й дивлюсь уперед

скрізь тунель кулаків, тумаків

і безсилої дамської лайки.

Один чувак в інтернеті мені казав, що я йому нагадую дівчину в білому,

на високих підборах, яка тікає по болотах від злобної зграї 

собак, біжить легко, з посмішкою, і ще встигає показувати язика,

але звісно, на те, щоби ображатися,

в неї вже не вистачає ні сил, ні часу,

ні внутрішньої енергії.

Так що коли людина на мене ображається

і хоче, щоби я зрозуміла суть проблеми,

хай вона чи детально опише симптоми,

щоби я це могла собі уявити,

чи вже запропонує мені

алгоритм дій,

що я маю робити з цією образою

і в яке місце її собі засунути.

Коли заносить снігом пуп землі,

І все живе одягнене в халати,

І з дикістю бездум’я на чолі

Зявляється на тлі ланів рогате

Обличчя зайця на жахливу мить,

Як чорт із пекла, що прийшов по тебе,

І загадково вогник мерехтить

Крізь віхолу чи в хаті, чи у небі,

І все танцює в пороші брудній,

Чиї персти вологі та холодні,

І за кермом маршрутки зник водій,

І ми пересуваємось в безодні,

І аура горішньої руки

Усе волосся тягне до долоні…

Ти помер, я спіймала вторяки

Такі, що аж злітаються ворони.